Законодательство Украины > Законы Украины > Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" (актуал. 05.2013)


Закон України
Про перевезення небезпечних вантажів

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 28, ст. 222 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137 N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 30, ст.394 N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }


{ У тексті Закону слова "Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України" в усіх відмінках замінено словами "відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }


Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Розділ I
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби; { Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 }

компетентний орган з перевезення небезпечних вантажів - орган, що таким визнається в установленому порядку з метою виконання міжнародних договорів України у сфері перевезень небезпечних вантажів; { Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі);

відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення;

перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;

перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;

місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;

маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;

міжнародне перевезення небезпечних вантажів - перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави; з території іноземної держави на територію України; транзитом через територію України.


Стаття 2. Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів


Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актів, що визначають умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядку підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, порядку одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:

державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;

виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів;

забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.

Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки.

Стаття 4. Завдання законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів

Основними завданнями законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів є:

визначення основних принципів та напрямів державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів;

визначення правових засад державного управління та державного регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;

установлення прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.

Стаття 5. Основні напрями державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів

Основними напрямами державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів є:

виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху;

визначення особливостей регулювання підприємницької діяльності з перевезення небезпечних вантажів, установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення небезпечних вантажів, контроль за додержанням умов перевезення, а також створення системи страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажів;

забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, та осіб, які постраждали від аварій під час перевезення небезпечних вантажів.

Стаття 6. Стандартизація і сертифікація у сфері перевезення небезпечних вантажів

Стандартизації підлягають загальнотехнічні та організаційно-методичні вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних випробувань, пакувань (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнерів, цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажів і методів їх випробувань та маркування. В разі дорожнього перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Розробка стандартів на всі види продукції та відходи, що належать до небезпечних вантажів, внесення змін до них здійснюються підприємством - виробником небезпечного вантажу. Пакування (тара, крупногабаритна тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності. Стандарти, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, розробляються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.
{ Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } { Зміни до частини другої статті 6 див. в Законі N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }

Стандартизація і сертифікація здійснюються відповідно до законодавства України.
{ Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 }

1 | 2 | 3 | 4 | 5