Законодательство Украины > Законы Украины > Закон України "Про оплату праці" (актуал. 05.2013)


Закон України
Про оплату праці

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 17, ст.121 )

{ Вводиться в дію Постановами ВР N 144/95-ВР від 20.04.95, ВВР, 1995, N 17, ст. 122 N 49/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст. 45 N 50/97-ВР від 06.02.97, ВВР, 1997, N 12, ст. 106 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, N 11, ст. 89 N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.288 N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 N 96-IV ( 96-15 ) від 11.07.2002, ВВР, 2002, N 41, ст. 294 N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5, ст.34 N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38 N 2103-IV ( 2103-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.31 N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.92 N 3448-IV ( 3448-15 ) від 21.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.231 N 466-V ( 466-16 ) від 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.76 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1574-VI ( 1574-17 ) від 25.06.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.8 N 2275-VI ( 2275-17 ) від 20.05.2010, ВВР, 2010, N 30, ст.398 N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 N 2559-VI ( 2559-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N 6, ст.44 N 3258-VI ( 3258-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43, ст.443 N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 15, ст.97 N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }


{ У тексті Закону слова "власник або уповноважений ним орган" в усіх відмінках і числах замінено словом "роботодавець" у
відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }


Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Р о з д і л I
Загальні положення

Стаття 1. Заробітна плата

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2. Структура заробітної плати

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
{ Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1574-VI ( 1574-17 ) від 25.06.2009 }

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
{ Частина друга статті 3 в редакції Законів N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000, N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }

{ Частину третю статті 3 виключено на підставі Закону N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
{ Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1574-VI ( 1574-17 ) від 25.06.2009 }

Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

Стаття 5. Система організації оплати праці

Організація оплати праці здійснюється на підставі:
законодавчих та інших нормативних актів;
генеральної угоди на національному рівні; { Абзац третій частини першої статті 5 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }
галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; { Абзац четвертий частини першої статті 5 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }
колективних договорів;
трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
{ Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }


Стаття 6. Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; { Абзац другий частини третьої статті 6 в редакції Законів N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000, N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
{ Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 7. Законодавство про оплату праці

Законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ), Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) та інших актів законодавства України.

1 | 2 | 3 | 4 | 5