Законодательство Украины > Законы Украины > Закон Украины "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (актуал. 10.2013)


Закон України
Основи законодавства України про охорону здоров'я

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 2802-XII від 19.11.92, ВВР, 1993, N 4, ст.20 }

{ Із змінами, внесеними згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93 Законами N 2978-XII від 03.02.93, ВВР, 1993, N 15, ст.132 N 4039а-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.235 N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376 N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404 N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115 N 1489-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143 N 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1694-IV від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83 N 1801-IV від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 N 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2427-IV від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.231 N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2624-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.355 N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3370-IV від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 N 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 657-V від 08.02.2007, ВВР, 2007, N 16, ст.215 N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 N 1033-V від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року N 121-VI від 12.02.2008, ВВР, 2008, N 11, ст.108 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 3395-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.537 N 3611-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 14, ст.86 N 4000-VI від 03.11.2011, ВВР, 2012, N 23, ст.241 N 4196-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 30, ст.348 N 5036-VI від 04.07.2012 N 5081-VI від 05.07.2012 N 5290-VI від 18.09.2012 N 5460-VI від 16.10.2012 }


{ У тексті Основ законодавства України про охорону здоров'я: слова "галузь", "подання", "державна виконавча влада", "Республіка Крим" в усіх відмінках замінено відповідно словами "сфера", "надання", "виконавча влада", "Автономна Республіка Крим" у відповідному відмінку;
слова "подавати", "подається", "подаватися", "подають" замінено відповідно словами "надавати", "надається", "надаватися", "надають";
слова "медико-санітарна допомога" і "лікувально-профілактична допомога" в усіх відмінках замінено словами "медична допомога" у відповідному відмінку;
слова "Міністерство охорони здоров'я України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я" у відповідному відмінку;
слово "акредитованих" виключено
згідно із Законом N 3611-VI від 07.07.2011 }

{ У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 }


Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

Стаття 2. Міжнародні договори України в сфері охорони здоров'я

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону здоров'я, то застосовуються правила міжнародного договору.
{ Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 }

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я


У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення:

здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою;

мережа закладів охорони здоров'я - сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;

невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин; { Частину першу статті 3 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5081-VI від 05.07.2012 }

охорона здоров'я - система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров'я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя; { Частину першу статті 3 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5081-VI від 05.07.2012 }

пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;

домедична допомога - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи. { Частину першу статті 3 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 5081-VI від 05.07.2012 }

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров'я.
{ Текст статті 3 в редакції Закону N 3611-VI від 07.07.2011 }

Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я

Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:
визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;
гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров'я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в сфері охорони здоров'я;
попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.

Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12